Вплив війни на людський капітал у секторі відновлюваної енергетики України: канали втрат і механізми адаптації

Анотація

Досліджено вплив повномасштабної війни на людський капітал у секторі відновлюваної енергетики України. Актуальність теми зумовлена тим, що війна увиразнила стратегічну важливість енергетичної незалежності та диверсифікації джерел енергії, стимулювавши попит на відновлювані джерела енергії (ВДЕ), і водночас спричинила масштабні втрати людського капіталу внаслідок мобілізації, еміграції та внутрішнього переміщення кваліфікованих працівників.
Дослідження базується на якісній методології: проведено 3 фокус-групи та 17 глибинних напівструктурованих інтерв’ю з власниками та топменеджерами компаній сектору. Вибірка охоплює компанії різних сегментів: сонячна енергетика, біоенергетика, вітрова енергетика та водневі технології. Збір даних відбувався протягом січня — березня 2025 р. на умовах анонімності респондентів. Застосовано тематичний аналіз за методологією В. Браун та В. Кларк.
Виявлено системну кадрову кризу: мобілізація призвела до втрати до 70 % персоналу в окремих компаніях, термін закриття вакансій технічних спеціалістів збільшився до 6 і більше місяців (зокрема, найдефіцитнішими категоріями є інженери і висококваліфіковані електрики).
Ідентифіковано чотири основні канали втрат людського капіталу: мобілізація (сектор ВДЕ не має права на бронювання на відміну від об’єктів критичної інфраструктури, що робить компанії особливо вразливими); еміграція кваліфікованих працівників, яка часто має довгостроковий характер; географічні обмеження, пов’язані з віддаленістю об’єктів від великих міст; міжсекторальна конкуренція за кадри — відплив до оборонного сектору, ІТ та інших галузей з вищими зарплатами та можливостями бронювання.
Виявлено суттєвий розрив між освітніми програмами та потребами ринку: зміст освітніх програм університетів є застарілим (теплова енергетика, сонячні колектори замість сучасних фотовольтаїчних систем та накопичувачів); випускники потребують щонайменше року адаптації перед самостійною роботою. Визначено нові затребувані компетенції: SCADA-системи, BESS-технології, спеціалізоване програмне забезпечення (PV-Syst, AutoCAD), базове програмування, технічна англійська мова, знання механізмів євроінтеграції (CBAM, системи торгівлі викидами).
Проаналізовано механізми адаптації компаній: корпоративні академії та навчальні програми; ранній рекрутинг студентів (з 2–3 курсу); залучення жінок, ветеранів та пенсіонерів; партнерства з університетами та профтехучилищами; гнучкі формати роботи. Водночас галузева співпраця у вирішенні кадрових проблем залишається обмеженою. Результати дослідження будуть корисними для формування стратегії розвитку людського капіталу для відбудови та вступу України до Європейського Союзу.