Стійкість директорів шкіл в умовах кризового управління

Анотація

У статті досліджено механізм взаємозв’язку стратегічного мислення, організаційної культури, стійкості та управлінських компетентностей керівників шкіл в умовах війни та високого рівня невизначеності. Особливу увагу приділено аналізу опосередкованого впливу організаційної культури та стійкості як ключових медіаторів.
Емпіричною основою дослідження є результати кількісного опитування керівників шкіл та адміністраторів закладів загальної середньої освіти в Україні (n = 125). Для аналізу даних використано методи описової статистики, аналізу надійності (коефіцієнт α Кронбаха), кореляційного аналізу Пірсона, множинної регресії та медіаційного аналізу із застосуванням бутстрепінгу.
Результати дослідження показали, що стратегічне мислення не має статистично значущого прямого впливу на управлінські компетентності. Цей вплив є опосередкованим через організаційну культуру та стійкість. Обидві змінні демонструють значущий позитивний вплив на управлінські компетентності, причому стійкість є найсильнішим предиктором. Медіаційний аналіз підтверджує наявність повної медіації.
Отримані результати свідчать про те, що управлінські компетентності керівників шкіл в умовах війни формуються завдяки не лише когнітивним здібностям, але й організаційним та адаптивним механізмам. Дослідження є важливим для розвитку теорії управління освітою, оскільки поєднує когнітивний, організаційний та адаптивний підходи в єдину пояснювальну модель ефективності лідерства.
Практична значущість результатів полягає у визначенні напрямів розвитку управлінських компетентностей керівників шкіл, зокрема необхідності посилення організаційної культури та стійкості поряд зі стратегічним мисленням, особливо в умовах війни та післякризового відновлення.