Сучасне управління закладами вищої освіти: моделі, тенденції та управлінські виклики

Анотація

Глобалізація, демографічні зміни, цифрова трансформація та зростання вимог до інституційної підзвітності й забезпечення якості зумовлюють потребу в нових підходах до сучасної освітньої політики, зокрема управління закладами вищої освіти (ЗВО). У статті представлено комплексний аналіз теоретичних засад, сучасних управлінських викликів та актуальних європейських тенденцій, що визначають менеджмент сучасних університетів, з особливою увагою до порівняльного досвіду України, Польщі та Європейського Союзу в період 2020–2025 років. На основі концептуальних моделей — колегіального, менеджерського та мережевого врядування, а також ухвалення рішень на підставі доказів — досліджено, як ЗВО долають суперечності між академічною автономією та суспільною підзвітністю. Порівняльний емпіричний аналіз виявив суттєві відмінності в рівнях інституційної автономії, зрілості систем забезпечення якості, професіоналізації керівництва та розвитку інфраструктури навчання впродовж життя. Система вищої освіти України в період пандемії COVID-19 та в умовах збройного конфлікту, що досі триває, демонструє як гострі структурні вразливості, як-от нестабільність вступної кампанії, зменшення кількості іноземних студентів, низький рівень працевлаштування за фахом, так і значний адаптивний потенціал, втілений у стрімкому зростанні частки дорослих студентів та в міжнародно визнаній платформі «Дія.Освіта». Досвід Польщі в подоланні демографічного спаду в межах Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) слугує конструктивним орієнтиром. Зроблено висновок, що зближення з європейськими стандартами врядування потребує раціоналізації мережі ЗВО України, розширення автономії, розвитку лідерського потенціалу та стратегічної інтеграції навчання впродовж життя, тоді як інновації, народжені в кризових умовах, є цінним досвідом для всього Європейського простору вищої освіти.