Економічна дипломатія та транскордонна проєктна співпраця в умовах воєнного часу

Анотація

Метою цієї публікації є визначення головних підходів і контекстуальних факторів, що формують розвиток місцевої демократії як рушійної сили співпраці в межах транскордонних проєктів та економічної дипломатії в контексті війни та трансформацій, спричинених інтеграцією. У статті розглянуто, чому та як місцеві політики все частіше розробляють відповіді на глобальні виклики, зважаючи на місцеві реалії і в такий спосіб змінюючи інституційне середовище, в якому функціонують місцеві громади. Проаналізовано загальну потребу в справедливості в контексті співпраці та конкуренції. Наголошено, що участь, автономія та ефективність є основними принципами місцевої демократії, які значно зміцнюють міжнародну діяльність міст і громад у багато та двосторонніх транскордонних відносинах. Підкреслено зростання ролі економічної дипломатії, яка розвивається в багаторівневих системах, що залучають як державних, так і недержавних суб’єктів як на територіальному, так і на нетериторіальному рівні. Зазначено, що місцева демократія, економічна дипломатія та співпраця в межах транскордонних проєктів разом формують нову парадигму регіонального розвитку, в якій громади є не пасивними одержувачами політики, а активними міжнародними акторами, здатними формувати траєкторії розвитку та долати глобальні виклики за допомогою рішень, розроблених на місцевому рівні. Польсько-українські транскордонні відносини розглянуто як ілюстративний приклад, що відображає більш загальні європейські тенденції, а не як основний предмет дослідження.
Методологічний підхід поєднує елементи аналізу багаторівневого управління, контекстуальну інтерпретацію реформ децентралізації та оцінювання механізмів реалізації транскордонних проєктів (Interreg, EGTC), що дає змогу авторкам визначити, як місцева демократія сприяє розвитку економічної дипломатії в межах співпраці та транскордонних проєктів в умовах воєнного часу та інтеграційних трансформацій.