VRIO-діагностика в стратегічному управлінні розвитком закладів освіти
DOI:
https://doi.org/10.18523/3041-1718.2026.3.1.110-120Ключові слова:
VRIO-аналіз, стратегічне управління, заклади освіти, внутрішнє середовище, ресурсний потенціал, конкурентні переваги, організаційний розвитокАнотація
У статті розкрито концепцію VRIO-діагностики як аналітичного інструменту стратегічного управління розвитком закладів освіти. Актуальність дослідження зумовлена потребою уніфікації підходів до оцінювання внутрішнього ресурсного потенціалу освітніх організацій, адже традиційні методи (SWOT, Balanced Scorecard, KPI тощо) не враховують взаємозв’язків між ресурсами, компетентностями та організаційною культурою, що ускладнює комплексне оцінювання стратегічної спроможності. На основі ресурсно-орієнтованого підходу обґрунтовано доцільність адаптації моделі VRIO (Value, Rarity, Imitability, Organization) до освітнього контексту як засобу виявлення основних ресурсів, здатних створювати довгострокові конкурентні переваги.
Розроблено концептуальну модель і методику VRIO-діагностики, яка передбачає оцінювання п’яти груп ресурсів: людських, інформаційних, матеріально-технічних, соціально-репутаційних і фінансових — за чотирма критеріями VRIO з використанням бальної шкали (0–2) та розрахунком інтегрального VRIO-індексу. Методика апробована на прикладі закладів освіти, що реалізують програми стратегічного розвитку, і дала змогу сформувати індивідуальні VRIO-профілі кожної організації.
Результати показали, що найвищі показники мають людські та соціально-репутаційні ресурси, тоді як інформаційні та організаційні потребують посилення, особливо щодо цифровізації управління, комунікації та знаннєвого обміну. Отримані результати підтверджують ефективність VRIO-методики як практичного інструменту стратегічного управління, що поєднує якісний і кількісний аналіз, забезпечує порівнянність стратегічного потенціалу різних організацій і сприяє обґрунтованому плануванню розвитку освітньої системи.
Посилання
- Andrews, Matthew. “What Is Public Policy Success, Especially in Development?” Harvard Kennedy School Faculty Research Working Paper Series. Paper RWP22-011. May 2022.
- Barney, Jay. “Firm Resources and Sustained Competitive Advantage.” Journal of Management 17, no. 1 (1991): 99–120.
- Bocoya-Maline, José, Manuel Rey-Moreno, and Arturo Calvo-Mora, “The EFQM Excellence Model, the Knowledge Management Process and the Corresponding Results: An Explanatory and Predictive Study,” Review of Managerial Science 18 (2024): 1281–315, https://doi.org/10.1007/s11846-023-00653-w.
- Bryson, John M. Strategic Planning for Public and Nonprofit Organizations: A Guide to Strengthening and Sustaining Organizational Achievement. 5th ed. Hoboken, NJ: John Wiley & Sons, 2017.
- Coskun, Adem, and Mirgul Nizaeva. “Strategic Performance Management Using the Balanced Scorecard in Educational Institutions.” International Journal of Economics, Business and Management Research 7, no. 8 (2023): 16–34. https://www.researchgate.net/publication/373523576.
- Grant, Robert M. “The Resource-Based Theory of Competitive Advantage: Implications for Strategy Formulation.” California Management Review 33, no. 3 (1991): 114–35.
- Gurel, Emet, and Merba Tat. “SWOT Analysis: A Theoretical Review.” The Journal of International Social Research 10, no. 51 (2017): 994–1006.
- Hitt, Michael A., and R. Duane Ireland. Strategic Management: Concepts and Cases—Competitiveness and Globalization. 13th ed. Boston: Cengage Learning, 2019.
- Ivanova, N. “SWOT-analiz u stratehichnomu upravlinni zakladamy osvity.” Osvitolohichnyi dyskurs 2 (2022): 112–20 [in Ukrainian].
- Kaplan, Robert S., and David P. Norton. “The Balanced Scorecard: Measures That Drive Performance.” Harvard Business Review 70, no. 1 (1992): 71–9.
- Parmenter, David. Key Performance Indicators: Developing, Implementing, and Using Winning KPIs. 4th ed. Hoboken, NJ: John Wiley & Sons, 2019.
- Pazdrii, Vitalii. “Using of Analytic Business Instruments in Education Institutions.” Stratehiia ekonomichnoho rozvytku Ukrainy 44 (2019): 153–66. https://doi.org/10.33111/sedu.2019.44.153.166 [in Ukrainian].
- Peteraf, Margaret A. “The Cornerstones of Competitive Advantage: A Resource-Based View.” Strategic Management Journal 14, no. 3 (1993): 179–91.
- Pettigrew, Andrew M. The Politics of Organizational Change. London: Routledge, 2014. https://doi.org/10.4324/9781315824116
- Pizhuk, Olha, and Mykola Pronkin. “Methodology of Swot-Analysis as a Prerequisite for Making Strategic Decisions at the Enterprise.” Global and National Problems of Economics 16 (2017): 427–34. http://globalnational.in.ua/archive/16-2017/87.pdf [in Ukrainian].
- Prahalad, C. K., and Gary Hamel. “The Core Competence of the Corporation.” Harvard Business Review 68, no. 3 (1990): 79–91.
- Vlasiuk, Tetiana, and Mykyta Ustik. “The Impact of the External Environment on the Development of Higher Education Institutions.” Economy and Society 70 (2024): 386–401. https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-70-155 [in Ukrainian].
- Volivach, Antonina, and Hanna Khimicheva. “Using the PEST-analysis method to determine the impact of risk factors on the educational activities of a higher learning institution.” Problems of Engineering Pedagogic Education 59 (2018): 74–82 [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Olha Pizhuk

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію.
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.

