Моделювання цифрової парадипломатії в глобальному просторі. Стратегія нейтралізації інформаційних загроз

Анотація

У статті досліджено феномен цифрової парадипломатії як інноваційного інструменту протидії інформаційним загрозам у глобальному просторі. Актуальність теми зумовлена посиленням ролі дезінформаційних кампаній у міжнародній політиці, що здійснюються як державними, так і недержавними акторами для підриву демократичних інститутів, руйнування репутації держав і дестабілізації локальних спільнот. Метою дослідження є визначення ролі цифрової парадипломатії в трансформації сучасної міжнародної комунікації та формування алгоритмічного підходу до її застосування для протидії глобальним викликам дезінформації, зокрема в діяльності субнаціональних акторів. У статті розглянуто трансформацію дипломатичних практик у контексті цифрової епохи, а також теоретичні засади парадипломатії та її еволюцію від допоміжного до стратегічно значущого елемента міжнародної комунікації. Проаналізовано, як субнаціональні утворення використовують цифрові платформи для формування наративів, взаємодії з міжнародними аудиторіями, спростування дезінформації та мобілізації підтримки. Запропоновано алгоритм цифрової парадипломатії, що має п’ять ключових етапів. Наведено приклади реалізації цифрових стратегій у таких країнах, як Естонія, Литва, Україна, США та Канада, що демонструють успішну практику інтеграції місцевих ініціатив у загальнонаціональні та міжнародні системи цифрової безпеки. Окрему увагу приділено потенціалу співпраці муніципалітетів із діаспорами, неурядовими організаціями та технокомпаніями для посилення міжнародного резонансу їхніх меседжів. Наголошено на важливості цифрової грамотності, етичного контенту та інституційної взаємодії як базових умов ефективної цифрової парадипломатії. У висновках обґрунтовано, що цифрова парадипломатія — це не лише інструмент кризового реагування, а й механізм стратегічної комунікації, здатний зміцнити демократичну стійкість, репутаційну суб’єктність та інформаційну автономію регіонів у цифрову добу. Перспективи подальших досліджень полягають у кількісному вимірюванні ефективності таких стратегій, розробленні адаптивних інструментів реагування на локальному рівні, а також поглибленні міждисциплінарного аналізу взаємодії парадипломатії, інформаційної безпеки та цифрових комунікацій.