Регламентація вищої освіти в період повномасштабної війни в Україні: відповідь держави на виклики

Анотація

У статті окреслено виклики, з якими зіткнулися заклади вищої освіти від початку повномасштабної війни в Україні, і способи реагування на них як з боку держави, так і з боку навчальних закладів. Зроблено акцент на гарантуванні безпеки співробітників і студентів як пріоритеті у визначенні формату освітнього процесу. Наголошено на сталості потреби фінансування освітнього процесу, а також надання психологічної допомоги його учасникам. Основну увагу приділено способам пристосування до ситуації, що склалась, враховуючи міграцію викладачів і студентів, релокацію університетів, запровадження змішаного формату навчання. Авторка ставить запитання: на які виклики в умовах доволі обмежених ресурсів повинна реагувати держава і на які з них вона може знайти і знайшла відповіді? Зокрема, потреба розвитку і вдосконалення форматів дистанційного і змішаного навчання задля збереження кадрового потенціалу й основного контингенту студентів спричинила розвиток нових технологій, їх опанування учасниками освітнього процесу, а також зумовила подальшу цифровізацію системи освіти. Особливої актуальності набув такий напрям діяльності університетів, як інтернаціоналізація, яка є сприятливим чинником подальшого розвитку системи освіти в Україні в контексті європейської інтеграції. У статті зроблено висновок про те, що певне переструктурування навчального процесу, розвиток нових методів навчання і компетенцій, посилення зв’язків між університетами всередині країни і налагодження міжнародної співпраці знайдуть застосування і в повоєнний час. Система вищої освіти, безперечно, потребуватиме відновлення, проте такі наслідки її функціонування в умовах воєнного стану, як інтернаціоналізація, розвиток новітніх інформаційно-комунікаційних технологій і компетенцій, матимуть позитивний ефект на подальший розвиток та інтеграцію в освітній простір ЄС.